НОВІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З ПЕРЕЛОМАМИ великогомілкової кістки, ускладнення хронічного травматичного ОСТЕОМІЄЛІТОМ - тема наукової статті з медицини і охорони здоров'я, читайте безкоштовно текст науково-дослідної роботи в електронній бібліотеці КіберЛенінка

           ? тканесберегающім ефектом за допомогою «Уегяа ^ е ред) дозволяє ефективно в короткі терміни підготувати поверхню рани до аутодермопластики або досягти самостійної епітелізації ран. А. І. Льовента, С. М. Кузнєцов, Д. А. Щукін ЗАСТОСУВАННЯ ЕКСТРАКТУ ГОРНОКОЛОСНІКА ДЛЯ СТИМУЛЯЦІЇ загоєння ШКІРНОЇ ЛІНІЙНОЇ РАНИІркутскій державний медичний університет (Іркутськ) У клінічній практиці надається велике значення термінів загоєння ран. При цьому важливу роль відіграє їх закриття первинним або вторинним натягом. Застосовуються різні фактори місцевого та загального впливу, для прискорення епітелізації, попередження ускладнень. Мета дослідження: в експерименті провести порівняльну оцінку впливу різних фармакопрепаратов і препаратів рослинного походження з місцевих природних ресурсів (горноколосніка колючого) на ефективність первинного загоєння післяопераційних ран. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ІССЛЕДОВАНІЯЕксперіментальная робота проводилася на 15 безпородних кролях, що містяться в умовах віварію експериментальної кафедри фармакології Іркутського державного медичного університету. Клінічні спостереження процесів загоєння експериментальних ран проводили на 1, 3, 7, 14, 21-у добу (до повного загоєння ран). Оцінювали візуальне стан ран, характер і якість грануляцій, брали мазок з рани для цитологічного дослідження. Для гістологічного дослідження брали тканину рани і навколишньої здорової шкіри до 1 см2. Рани наносили кроликам на спині під місцевою анестезією до 2 см завдовжки і до власної фасції, накладали шви до повної адаптації країв. Після цього накладали на рани пов'язки, на 3 препарату порівняння (1-я рана - фузімет, 2-а - льовомеколь, третє - ланолін з вазеліном). На 3 інші наносили ті ж препарати з додаванням горноколосніка колючого у співвідношенні 1: 9, і сьома рана вважалася контрольної, накладалася пов'язка з фізіологічним розчином. ВИВОДИДобавленіе екстракту горноколосніка колючого в аплікаційні пов'язки при загоєнні ран позначається позитивно на їх динаміку, візуально перифокальнезапалення мінімальне, фактори місцевого неспецифічного імунітету виражені більш активно. У всіх спостереженнях відзначено первинне загоєння без ускладнень з реорганізацією рубця. С. Н. Леонова, А. В. Рехов, А. Л. Камеко НОВІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З ПЕРЕЛОМАМИ великогомілкової кістки, ускладнення хронічного травматичного ОСТЕОМІЕЛІТОМНаучний центр реконструктивної та відновної хірургії СО РАМН (Іркутськ) Незважаючи на широке впровадження в клінічну практику методу керованого чрескостного остеосинтезу у хворих з переломами великогомілкової кістки, ускладненими хронічним травматичним остеомієлітом, терміни лікування залишаються тривалими. Мета дослідження: скоротити терміни лікування хворих з переломами великогомілкової кістки, ускладненими хронічним травматичним остеомієлітом, шляхом застосування нових методів лікування. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ІССЛЕДОВАНІЯРабота заснована на аналізі власних результатів лікування 132 пацієнтів з переломами великогомілкової кістки, ускладненими хронічним травматичним остеомієлітом. Середній вік пацієнтів склав 37 - 38 років. У 57 пацієнтів перелом ускладнився локальної (обмеженою, кінцевий) формою хронічного травматичного остеомієліту, коли некротичних-гнійний процес локалізувався в області решт відламків великогомілкової кістки. У 75 пацієнтів мала местораспространенная форма остеомієліту з ураженням по ширині і довжині великогомілкової кістки. Остеомиелитического процес у всіх хворих знаходився у фазі неповної ремісії. Серед пацієнтів з локальної формою хронічного травматичного остеомієліту 33 виконана стандартна операція: ревізія перелому, видалення нежиттєздатних тканин, що моделює резекція кінців відламків великогомілкової кістки, їх адаптація і фіксація чрескостним апаратом. 24 пацієнтам, крім стандартної операції, виконували позаосередкового кісткову аутотрансплантацию, яка полягає в тому, що після фіксації уламків кістки в проксимальному метафізі великогомілкової кістки формували канал діаметром не більше 10 мм в косо-поперечному напрямку до поздовжньої осі гомілки і вводили в сформований канал аутотрансплантат відповідного діаметру довжиною до протилежної кортикальної пластинки великогомілкової кістки (патент РФ № 2311144, дозвіл на застосування нової медичної технології ФС № 2008/118). Всім пацієнтам з поширеною формою хронічного травматичного остеомієліту було проведено стандартне оперативне лікування: сегментарна резекція великогомілкової кістки або некрсеквестректомія, в результаті якої були утворені дефекти кісткової тканини розмірами від 5 до 14 см, фіксація чрескостним апаратом і кортікотомію з остеоклазії верхньої третини великогомілкової кістки для заміщення дефекту методом білокального остеосинтезу (заміщення дефекту кістки по Г. А. Ілізарова). У 47 пацієнтів використовувалася стандартна методика заміщення дефекту кістки, коли дистракцію починали звичайним темпом 1 мм на добу, потім, орієнтуючись на рентгенологічну картину несформованого дистракційного регенерату, при необхідності знижували темп дистракции до 0,5 або 0,75 мм на добу. 28 пацієнтам заміщення дефекту великогомілкової кістки проводилось за розробленою методикою з використанням індивідуального темпу переміщення фрагмента великогомілкової кістки, що визначається до початку дистракции і контрольованого 1 раз на тиждень (заявка на винахід № 2010132332 (045773), пріоритет від 02.08.2010 р). Темп дистракции змінювався від 0,5 до 0,75 або 1 мм на добу залежно від показника загального індексу стану кісткової тканини у вогнищі костеобразования. РЕЗУЛЬТАТИ І ОБСУЖДЕНІЕСравнітельний аналіз ефективності застосування стандартних і розроблених методів лікування хворих з переломами великогомілкової кістки, ускладненими хронічним травматичним остеомієлітом, показав наступне. У хворих з локальною формою хронічного травматичного остеомієліту при використанні позаосередкового кісткової аутотрансплантации зрощення перелому настало в терміни від 3 до 5 місяців, середній термін склав 4,29 ± 0,2 місяця. Була досягнута стійка ремісія гнійного процесу, повне загоєння післяопераційних ран. Застосування стандартного лікування дозволило добитися зрощення перелому в терміни 10,13 ± 0,72 місяця. Були випадки повторних госпіталізацій через 1,5 - 2 місяці після виписки зі стаціонару у зв'язку із запаленням м'яких тканин в області виходу чрескостний елементів і появою свищів в зоні перелому. У хворих з поширеною формою хронічного травматичного остеомієліту при застосуванні індивідуального, контрольованого темпу дистракции заміщення дефектів кісткової тканини виконувалося в терміни від 7-ми до 8-ми місяців, середній термін склав 7,56 ± 0,76 місяця. Етап дистракции виконувався протягом 79,62 ± 7,79 доби, етап фіксації в апараті зовнішньої фіксації тривав 147,1 ± 18,13 доби. Був сформований повноцінний дистракційний регенерат, відновлена ??цілісність кісткової тканини, опороспособность кінцівки, досягнута стійка ремісія гнійного процесу, повне загоєння післяопераційних ран. При заміщенні дефектів кісткової тканини стандартним способом термін лікування склав в середньому 11,41 ± 0,84 місяця. Етап дистракции 78,44 ± 4,97 доби, етап фіксації в апараті зовнішньої фіксації - 256,2 ± 26,11 доби. У зв'язку з формуванням слабкого дистракційного регенерату в даній групі друга половина дистракции виконувалася в зниженому темпі. Виконувалися повторні оперативні втручання у зв'язку із запаленням у зоні дефекту кісткової тканини та області виходу чрескостний елементів. Таким чином, використання позаосередкового кісткової аутотрансплантации дозволило скоротити терміни лікування переломів великогомілкової кістки, ускладнених локальної формою хронічного травматичного остеомієліту, в два рази і наблизити їх до термінів зрощення переломів, неускладнених гнійної інфекцією. Застосування при лікуванні хворих з поширеною формою хронічного травматичного остеомієліту індивідуального, контрольованого темпу дистракции дозволило скоротити терміни заміщення дефектів великогомілкової кістки гомілки від двох до п'яти місяців і домогтися стійкої ремісії некротичних-гнійного процесу. ЗАКЛЮЧЕНІЕПрімененіе розроблених нових методів лікування хворих з переломами великогомілкової кістки, ускладненими локальної та поширеною формою хронічного травматичного остеомієліту, сприяє створенню оптимальних умов для регенерації та скороченню термінів зрощення переломів і заміщення дефектів кісткової тканини.